Вибори 2012

Єдиний список кандидатів в депутати від ВО Свобода та ВО Батьківщина

Пошук кандидата у Вашому населеному пункті

Custom Search

Реклама

Лічильники


    Різке зниження рейтингу ПР - результат "язикового закону"

    Частка
    avatar
    Admin
    Admin

    К-ть повідомлень : 572
    Дата регистрации : 03.02.2012
    31082012

    Різке зниження рейтингу ПР - результат "язикового закону"

    Створювати по Admin

    Широко розповсюдженою є думка, буцімто Партія регіонів підняла питання мови напередодні старту виборчої кампанії задля підняття рейтингу.

    Також висловлюються міркування про спробу регіоналів у такий спосіб відволікти електорат від думок щодо економічного становища країни.

    Певно, українська мова для більшості регіоналів асоціюється з чимось чужорідним та "опозиційним", а отже ворожим, чи принаймні із чимось другорядним, таким, що не потребує спеціального законодавчого захисту й позитивної державної підтримки.



    Широко розповсюдженою є думка, буцімто Партія регіонів підняла питання мови напередодні старту виборчої кампанії задля підняття рейтингу.

    Також висловлюються міркування про спробу регіоналів у такий спосіб відволікти електорат від думок щодо економічного становища країни.

    Певно, українська мова для більшості регіоналів асоціюється з чимось чужорідним та "опозиційним", а отже ворожим, чи принаймні із чимось другорядним, таким, що не потребує спеціального законодавчого захисту й позитивної державної підтримки.



    Втім, наслідки "язикової" авантюри від ПР виявилися прямо оберненими до початкових очікувань. На діаграмі вище показані результати опитувань щодо електоралтних уподобань українців за травень (лівий стовпчик) та липень (правий стовпчик) від Центру Разумкова.

    Для зручності і наближення показників до виборчих, відсоток тих, хто обрав пункт "важко відповісти", розподілено пропорційно поміж тими партіями, що долають 5% бар’єр, а таких наразі є шість: ВО "Батьківщина", Партія регіонів, УДАР, комуністи, ВО "Свобода" і – на межі проходження – новітній політпроект "Україна – Вперед!".

    Отже, за два місяці, що пройшли під знаком мовних пристрастей, ПР втратила 5% підтримки.

    Натомість неістотно зросли комуністи – на 0,2%. Симптоматично, що Партія регіонів істотно втратила і за даними липневого опитування соціологічної групи "Рейтинг": із 22% до 20,3% активних виборців (з пропорційним перерахунком невизначених – втрати становлять майже два із половиною відсотки).

    По суті, є всі підстави говорити про те, що Колесніченко та Ківалов підставили і свою партію, і особисто Януковича, виступивши організаторами цього дійства.

    За будь-якого розвитку подій і за будь-яких подальших "миротворчих" ініціатив владної команди, спровоковане горе-правозахисниками мовне протистояння негативно впливатиме на особистий президентський та партійний рейтинги.

    Все це призвело до того, що відтепер Партія регіонів уже не випереджає об'єднану опозицію, а проросійські сили – істотно поступаються демократам і націоналістам: популярність ВО "Батьківщина" зросла на 2,1%, а ВО "Свобода" – взагалі на третину, партія додала до свого активу іще 2,6%, і тепер має 6,3%.

    В принципі, подальші маніпуляції щодо "непрохідності" націоналістів до парламенту можна сміливо списувати на провокації регіоналів, їхніх сателітів – комуністів, а також на ворожих свідомому українству ліберальних і шовіністичних псевдо-експертів.

    Підписання Закону "Про засади державної мовної політики" матиме наслідком збереження негативних для Партії регіонів рейтингових тенденцій через електоральні перетоки, в першу чергу, до комуністів та "України – Вперед!".

    Таке рішення для Януковича означає остаточне й безповоротне електоральне самоусунення із заходу і центру. А виграти вибори силами лише півдня та сходу, особливо ж після кількох років "покращення", нині уже неможливо.

    Окрім того, відмовившись повернути закон до парламенту, Янукович не лише остаточно зрікся ролі президента усієї країни, але й завдав чергового нищівного удару по власній легітимності в очах як українського суспільства, так і світової спільноти.


    За даними соціологічної групи "Рейтинг", за останні місяці відбулася справжня революція у суспільній свідомості щодо питання другої державної мови: вперше різниця сягнула 10% на користь противників офіційної двомовності.

    Що особливо показово: зросла саме кількість тих, хто однозначно проти двомовності, таких зараз 37%, натомість тих, хто однозначно за, – лише 23%.

    Це найнижчий показник за увесь час президентства Януковича і чи не найнижчий за період незалежності України.

    Пункт "важко відповісти" обрало 8% респондентів. Але в регіональному розрізі таких осіб істотно більше в центрі та на півночі України: 13% і 12%. Тобто, ці "важко відповісти", у разі проведення відповідного референдуму, дещо більше розподіляться на користь саме противників офіційної двомовності.

    Ризикнемо припустити, що нині на референдумі щодо підвищення статусу російської мови перемогли б противники такої ініціативи з результатом приблизно 56% на 44%.

    Регіональні особливості і тенденції

    Показово й закономірно, що найбільш істотні зміни у ставленні до мовного питання простежуються у традиційно "біло-синіх" регіонах, незадоволених тепер уже не лише сумнівними реформами, невдалою економічною політикою, дипломатичними провалами влади, але й провокаційними мовними авантюрами, невідповідними як українському законодавству й духу права, так і дійсним потребам українського суспільства.

    Перед цим впродовж усього двадцятиріччя незалежності, доки мовна ситуація в Україні залишалась відносно стабільною, південь і схід України засвідчували слабкий опір місцевим русифікаторським ініціативам.

    Так, за даними опитування від 1998 року понад 66% мешканців півдня та 62% сходу виступали за офіційний (державний) статус російської мови та відповідно понад 25% і 30% населення кожного з цих регіонів – за її офіційний статус у місцевостях, де населення цього бажає.

    Схожі показники зберігалися й у період максимального впливу так званих "помаранчевих" політичних сил, які активно вдавалися до популізму з мовної тематики, проголошуючи пріоритетність захисту української мови, однак не надаючи їй дієвої підтримки.

    Зрозуміло, що популістські заяви помаранчевих ставили під сумнів існуючі правила гри у мовній сфері не пропонуючи виваженої альтернативи, що на тлі політичного протистояння лише дратувало російськомовне населення південного сходу.

    Не випадково ж за даними опитування від квітня 2005, 56,1% мешканців півдня і 62,2% сходу підтримували визнання російської мови другою державною в Україні, і при цьому відповідно 36,8% та 30,8% населення виступали за надання російській статусу офіційної мови лише в місцевостях, де цього бажає більшість населення.

    Разом із тим на півдні намітилась тенденція до падіння підтримки другої державної мови внаслідок переходу її прихильників на позиції підтримки регіонального статусу російської (переважно за рахунок Херсонської області, де у березні 2005 було 48% симпатиків російської як державної, та Миколаївщини і північних районів Одещини).

    Натомість дослідження 2010-2012 засвідчили, а низка опитувань лютого-червня 2012 остаточно підтвердили докорінну зміну мовних пріоритетів у базових електоральних регіонах влади починаючи з квітня 2010 – з моменту цементування існуючої владної вертикалі.

    Зокрема, за даними опитування Центру Разумкова, проведеного у період з 16 по 25 червня 2012, число прихильників державного статусу російської мови впало на півдні до 50,3%, на сході – до 44,5% при одночасному падінні частки прихильників російської як офіційної мови деяких регіонів – до 20,9% на півдні та 34,6% на сході.

    Іще нижчі показники для всього південного сходу (без Криму й Донбасу) наводить КМІС станом на лютий 2012: лише 36% прихильників державного статусу для обох мов і 33,6% захисників російської як місцевої офіційної мови.

    Прихильників же існуючого стану справ або ж посилення захисту української мови в шістьох областях південного сходу – 27,5%.

    Сфера мовних уподобань стала чи не єдиною, в якій за три роки чинної влади суспільні настрої докорінно змінились саме на користь українства.

    За цей час захід і центр все більше солідаризуються щодо захисту української мови, тоді як південний схід у мовному питанні інтенсивно розпадається, як колись при переголосуванні другого туру 2004 чи в першому турі 2010, на прилеглий до центру схід – та на розмежовані сотнями кілометрів і морськими просторами анклави: південь Одещини й Мелітопольщини, Крим і Донбас.

    Іще більш показовими в цьому сенсі є дані згадуваного опитування соціологічної групи "Рейтинг" від 14-27 липня 2012, тобто проведеного вже після активної фази мовного протистояння.

    Найбільш суттєво змінились мовні пріоритети на сході України (Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області): прихильники захисту російської мови опинились у регіоні в меншості (21%), натомість рівновеликими (по 34%) є групи прихильників захисту української мови і тих, хто вважає, що обидві мови належно захищено.

    На сході частка прихильників закону Ківалова-Колесніченка (40%) лише на 6% випереджає супротивників, причому частки принципових прихильників і супротивників рівнозначні – по 22%.

    Так само лише на 6% прихильники визнання російської мови державною (50%) випереджають супротивників такого рішення (44%). Цікаво, що такі цифри на загал співмірні загальноукраїнським показникам із мовного питання за останні роки, отже, "серединою" мовного протистояння є вже не центр України, а схід.

    Настільки ж стрімко зростали хіба що показники популярності ВО "Свобода", яка на місцевих виборах 2010 у східній Україні отримала результати, що їх за кілька років перед цим здобула у західній.

    Така зміна суспільних настроїв більше помітна на рівні окремих областей, особливо чітко вона простежується у найбільш україноцентричних областях Лівобережжя та південного сходу, де однак зберігають значну популярність регіонали.

    Так, у 1998 на Дніпропетровщині спільно з Чернігівщиною і Сумщиною абсолютну більшість населення (53,5%) складали прихильники державного статусу російської мови при 35,4% симпатиків її офіційного регіонального статусу.

    У березні 2005 року, за даними опитування Інституту соціології НАНУ, у помаранчевій Чернігівщині було лише 19% прихильників офіційної двомовності, на Сумщині – 40%, а на Дніпропетровщині – 62%.

    Ситуація кардинально змінилась у 2012 у контексті "експериментів" чинної влади.

    Так, за результатами опитування громадської думки жителів виборчого округу №207, проведеного за участі Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень у червні 2012 у виборчому окрузі № 207, що охоплює північно-східні традиційно "біло-сині" райони Чернігівщини, лише 41,4% опитаних підтримали "мовну" ініціативу влади, третина ж респондентів (33,8%) засудила її.

    Вже цитовані дані липневого опитування групи "Рейтинг" також однозначно свідчать про чисельне домінування супротивників офіційної двомовності та прийняття закону Ківалова-Колесніченка – у Дніпропетровській області.

    Саме такими змінами мовних уподобань електорату південного сходу, а також усвідомленням всіма без винятку регіонами України включно з Донбасом, усім суспільством (65,1% населення за даними червневого дослідження Центру Разумкова і 74% – за даними липневого опитування групи "Рейтинг") передвиборчого популістського характеру "мовного" закону та неготовності влади до його дієвого впровадження – може бути пояснена стагнація рейтингів владних партій та помітне падіння рейтингу Партії регіонів.

    Можна впевнено стверджувати, що закон не спинив, а навпаки – прискорив таке падіння, зробивши дану тенденцію невідворотною та потенційно довготривалою.

    P.S. Фактично недолуга, непродумана, недалекоглядна політика Партії регіонів і сателітів у мовному питанні поступово формує в суспільній свідомості прив’язку русифікації (і вживання російської мови загалом) із Партією регіонів та особисто із Януковичем, а останні для більшості суспільства уже асоціюються з профанованим "покращенням" в економці останніх років.

    І чим більш радикальну русифікаторську позицію займатиме Партія регіонів, тим більш вона заганятиме себе далі на схід і в Крим, і тим швидше зменшуватиметься популярність російської мови та ідей "русского міра".

    Проведені "реформи", стабільне "покращення", а на додачу й небезпечна мовна авантюра – призвели до того, що вже тепер 53% виборців України виступають супроти курсу Януковича і лише 23% – за, на тлі такого ж відсотки тих, хто не визначився.

    Навіть на Донбасі (Донецька, Луганська області) курс Януковича підтримують лише 42% виборців, при тому що 30% – проти. В усіх інших регіонах, зокрема й на півдні та сході, кількість тих, хто проти курсу влади істотно більша, ніж тих, хто за!

    Чинна влада в особі Януковича і збудованої ним вертикалі стабільно продовжує робити помилки та втрачати суспільну легітимність, налаштовуючи супроти себе чимраз ширші верстви суспільства незалежно від мови й етнічного походження.

    Наслідки цього можуть бути катастрофічними вже не лише для влади та брутально насаджуваного нею "русского міра", але й для всіх його свідомих та випадкових апологетів.

    Адже навряд чи вдасться належним чином забезпечити демократичну процедуру відповідальності для послідових супротивників демократії, чиї ініціативи вже тривалий час брутально суперечать настроям Українського народу.

    Василь Бабич, журналіст, політичний оглядач, Олексій Курінний, старший викладач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук Факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія", директор програми "Права націй, національних меншин та корінних народів за національним і міжнародним правом" Центру міжнародного захисту прав людини НаУКМА, для УП

    Джерело: Українська правда
    Відпрацювати цю статтю: diggdeliciousredditstumbleuponslashdotyahoogooglelive

    Без коментарів


      Cьогодні: Чт Груд 14, 2017 8:28 pm